Рада громадських експертиз

Висновок до законопроекту 10423

Проект Закону про внесення змін до статті 110 Кримінального кодексу України

Повідомити про ризики
Дата реєстрації
05.07.2019
Суб’єкт права законодавчої ініціативи
Іонова Марія Миколаївна
Парубій Андрій Володимирович
Головний комітет
Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
Висновок
Зауваження

Опис законопроекту

Законопроектом запропоновано розширити об’єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, де, поряд із умисними діями, вчиненими з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічними закликами чи розповсюдженням матеріалів із закликами до вчинення таких дій, криміналізується також і умисне невизнання належності Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей до території України.

В цілому погоджуючись із необхідністю засудити таке діяння, слід звернути увагу на деякі недоліки даної конструкції.

Зауваження

Саме слово «визнавати» (від запропонованої конструкції – «визнання») тлумачиться у академічному тлумачному словнику1 як «Вважати дійсним, законним, стверджувати своєю згодою, позитивним ставленням право на існування кого-, чого-небудь», «Вважати кого-, що-небудь за кого — що, ким, чим» не може означати дію, яка є неумисною. Іншими словами – неможливо визнавати щось неумисно. У конструкції ж законопроекту вжите формулювання «умисне невизнання» є нелогічним з точки зору лексикології української мови.

Доцільним видається у таких випадках застосувати досвід міжнародних організацій, наприклад, щодо злочину голокосту. Так, Генеральна Асамблея ООН у Резолюції № 60/7 від 21 листопада 2005 року відкидає будь-яке повне або часткове заперечення голокосту як історичної події. Крім того, Генеральна асамблея ООН прийняла Резолюцію № 61/255 «Заперечення голокосту», що засуджує заперечення голокосту як історичного факту. У низці країн публічне заперечення голокосту є протизаконним.

Крім того, оцінюючи санкцію статті («караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої») слід зауважити на такому. Суд з прав людини та Комісія з прав людини ООН вважають неприйнятною навіть загрозу покарання у вигляді позбавлення волі за ненасильницьке вираження поглядів.

У справі Murat Vural v. Turkey Європейський суд з прав людини чітко заявив, що, в принципі, «мирні та ненасильницькі форми вираження не повинні піддаватися загрозі покарання у вигляді позбавлення волі».

Суворі покарання, встановлені законом, разом із вищезазначеним браком передбачуваності його положень, можуть призвести до того, що Європейський суд з прав людини назвав «охолоджуючим ефектом», спроможним завдати шкоди реалізації усіма членами суспільства свободи вираження поглядів у цілому та політичних поглядів зокрема.

Таким чином дану законодавчу ініціативу слід переглянути з урахуванням практики ЄСПЛ.


http://sum.in.ua/s/vyznavaty

 

Ми у соцмережах
Завжди відкриті до
питань та пропозицій
+3 896 565 6565 hello@izi.com.ua